1.4. Ухвали адміністративних судів України: поняття, структура та особливості постановлення

У разі якщо постановляється судове рішення, яким провадження у справі зупиняється чи закривається, позовна заява залишається без розгляду або приймається рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, воно викладається у формі ухвали(акт застосування норм процесуального права, спрямований на вирішення окремих питань, що виникли у процесі розгляду адміністративної справи).
Як вже зазначалося раніше, ухвала – це рішення суду, яким суд вирішує питання, що виникають у зв'язку і з приводу розгляду і вирішення матеріально-правового спору, який є предметом адміністративного розгляду.
На відміну від постанови адміністративного суду, якою вирішується подальша доля об'єкта адміністративного процесу, ухвали стосуються питань,які виникають у зв'язку та з приводу розгляду справи і не вирішують справу по суті, відтак їх може бути декілька по одній і тій самій адміністративній справі, на відміну від постанови, яка, як правило, у справі постановляється одна.
Види судових ухвал різноманітні і їх можна класифікувати за такими критеріями [103, с. 132–136; 99, с. 150]:

• За суб'єктним критерієм (хто виносить):
• одноособові: виносяться суддею, який одноособово розглядає справу [40, ст. 23];
• колегіальні: виносяться судом при колегіальному розгляді справи [40, ст. 24].
• За формою, в якій виражаються ухвали:
• усні або протокольні: заносяться в протокол судового засідання (наприклад, про відкладення розгляду справи);
• у вигляді окремого процесуального документа (наприклад, про залишення позовної заяви без руху).
• За змістом:
• підготовчі ухвали: вирішуються окремі питання підготовки справи до судового розгляду (прийняття рішення про витребування документів та інших матеріалів; призначення експертизи; вирішення питання про залучення третіх осіб);
• ухвали з поточних питань, які виникають під час розгляду справи (наприклад, заміна неналежної сторони, повернення до з'ясування обставин у справі);
• припинювальні ухвали (наприклад, про залишення позовної заяви без руху);
• заключні ухвали (наприклад, про закриття провадження у справі, про зупинення провадження у справі);
• ухвали, прийняті з приводу винесеної постанови (наприклад, щодо виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовій постанові);
• окремі ухвали.
• Залежно від судової інстанції, що постановляє ухвалу:
• ухвали окружних (місцевих) адміністративних судів;
• ухвали апеляційних адміністративних судів;
• ухвали Вищого адміністративного суду України.

Ухвали викладаються окремим документом з питань, які безпосередньо закріплені у КАС України [40, ст. 160]: 1) залишення позовної заяви без руху; 2) повернення позовної заяви; 3) відкриття провадження в адміністративній справі; 4) об'єднання та роз’єднання справ; 5) забезпечення доказів; 6) визначення розміру судових витрат; 7) продовження та поновлення процесуальних строків; 8) передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду; 9) забезпечення адміністративного позову; 10) призначення експертизи; 11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок; 12) відмови в ухваленні додаткового судового рішення; 13) роз'яснення постанови; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позовної заяви без розгляду; 17) інших питань, які вирішуються поза судовим розглядом. Наприклад у разі підстав передбачених КАС України виноситься окрема ухвала про відвід (самовідвід) судді [40, ст. 27].
Окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.
Ухвали, які викладаються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу.
Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання у протокол судового засідання.
Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення.
Ухвала,що викладається окремим документом, складається з таких частин [40, ст. 165]:

• вступна частинаіз зазначенням: дати і місця її постановлення; найменування адміністративного суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;
• описова частинаіз зазначенням: суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;
• мотивувальна частинаіз зазначенням: мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;
• резолютивна частина із зазначенням: висновків суду, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Якщо ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, тоді заносяться секретарем судового засідання у протокол судового засідання.
Слід зазначити, що в ухвалі, яку суд постановляє без виходи до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення.
Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалута направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону [40, ст. 166]. Про вжиті заходи суд повідомляє не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується.
Отже, окремі ухвали – один із способів усунути причини правопорушень. Вони стосуються питань, які виходять за межі основного спору, але пов'язаних із ними, і спрямовані на усунення виявлених судом у процесі розгляду справи порушень закону, недоліків у роботі, протизаконних вчинків окремих суб'єктів владних повноважень.
Окремо у КАС України визначено також зміст ухвали судуапеляційної інстанції та випадкиїхпостановлення [40, ст. 205, 206].
Так, розглянувши апеляційну скаргу, адміністративний суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі:

• залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення – без змін;
• зміни ухвали суду першої інстанції;
• скасування судового рішення і постановлення нової ухвали;
• скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі;
• визнання судового рішення нечинним і закриття провадження у справі;
• скасування ухвали суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала адміністративногоапеляційного суду складається з таких частин:

• вступна частиніз зазначенням: дати й місця їїпостановлення; найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання; імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі.
• описова частинаіз зазначенням: короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судом першої інстанції обставин.
• мотивувальна частинаіз зазначенням: встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.
• резолютивна частинаіз зазначенням: висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами права спростовуються доводи, що містяться у скарзі.
У разі скасування або зміни судового рішення суду першої інстанції в ухвалі зазначається, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість цього рішення. Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
Крім того, судом апеляційної інстанції може бути постановлена окрема ухвала[40, ст. 208] у випадках і в порядку, встановлених КАС України [40, ст. 166]. Зокрема, суд апеляційної інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права, які не є підставою для зміни або скасування постанови чи ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до КАС України суд касаційної інстанції (Вищий адміністративний суд України, Верховний Суд України), розглянувши касаційну скаргу, постановляє ухвалуабо постанову[40, ст. 230, 232].
Суд касаційної інстанції постановляє ухвалув разі:

• залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень – без змін;
• скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд;
• зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанції;
• скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження;
• визнання судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу і закриття провадження;
• скасування судових рішень і постановлення нової ухвали.

Тобто з усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє ухвали.
Судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються або надсилаються особам, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому КАС [40, ст. 160, 167].
Ухвала суду касаційної інстанціїскладається з таких частин:

• вступна частинаіз зазначенням: дати і місця постановлення; найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання; імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі.
• описова частина із зазначенням: короткого змісту вимог касаційної скарги та оскаржених судових рішень; узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин.
• мотивувальна частинаіз зазначенням: мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.
• резолютивна частинаіз зазначенням: висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

У разі коли касаційна скарга залишається без задоволення, в ухвалі зазначається, якими нормами права спростовуються доводи, що в ній містяться. У разі скасування або зміні судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в ухвалі зазначається, у чому полягала їхня незаконність.
В разі допущення судом першої чи касаційної інстанцій порушень норм матеріального чи процесуального права, які не є підставою для зміни або скасування судових рішень, суд касаційної інстанції може постановити окрему ухвалу.

Деякі процесуальні особливості та наслідки постановлення судового рішення
Нерідко судове рішення по адміністративній справі може бути постановлено із недоліками, які перешкоджають виконанню рішення, ускладнюють або частково унеможливлюють таке виконання.
Недоліки судового рішення можуть бути як суб'єктивного так і об'єктивного характеру – це неповнота викладення у рішенні суду відповідей на запитання, поставлені у позовній заяві, також це описки, арифметичні помилки допущені у судовому рішенні, ускладнена форма його викладення.
Отже, з метою 1) вичерпного розв'язання усіх спірних правовідносин, 2) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні та 3) роз'яснення судового рішення, яке є незрозумілим, КАС України закріплено процедуру усунення недоліків, що перешкоджають нормальному та швидкому виконанню таких рішень [40, ст. 168, 169, 170].
Суд, що ухвалив судову постанову, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постановуу випадках, якщо: а) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено постанову; б) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судової по­станови; в) судом не вирішено питання про судові витрати.
Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені.
Суд за власною ініціативою або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої зацікавленої особи може виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилкинезалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Опискою називається допущена адміністративним судом механічна помилка у визначенні об'єкта присуджених прав, предметів тощо, найменування сторони, строку виконання постанови. Помилки – неправильність в діях і висновках; це допущена внаслідок неправильності арифметичних розрахунків, неточність у постанові суду у визначенні суми, яка підлягає стягненню. Тому наявність арифметичних помилок ґрунтується на цифрових даних, що були предметом спору сторін та дослідження адміністративного суду [95, с. 286].
Питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Осіб, які беруть участь у справі, повідомляють про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, яких було належним чином повідомлено, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.
Якщо судове рішення є незрозумілим (резолютивна частина припускає кілька варіантів тлумачення),суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення протягом десяти днів із повідомленням заявника (особи, яка бере участь у справі, державного виконавця, які звернулися із заявою про роз'яснення судового рішення) та осіб, які беруть участь у справі. Неприбутті у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснення судового рішення викладається у формі ухвали, копія якої не пізніше, як на наступний день після її постановлена надсилається особам, які беруть участь у справі, а також заявнику, які не були присутні у судовому засіданні. Ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено.
Наслідками постановлення судового рішення є:а) набрання ним законної сили; б) виникнення в осіб, які беруть участь у справі та інших осіб, на яких поширюється законна сила рішення суду, обов'язку безумовного виконання положень цього рішення; в) набуття обставинами справи, які встановлені і доведені під час судового розгляду адміністративної справи, преюдиціального характеру. Наслідки постановлення судового рішення отримали своє законодавче закріплення у КАС України [40, ст. 254–256].
Набрання судовим рішенням законної сили залежить від ряду обставин. Тобто судове рішення набирає законної сили з урахуванням: 1) закінчення певних процесуальних строків; 2) судової інстанції, яка розглянула та вирішила адміністративну справу.
Набрання судовим рішенням законної сили означає, що воно стає обов'язковим для виконання. Тобто за ним може бути видано виконавчий документ, а отже, судове рішення може бути виконано примусово [62, с. 362].
Отже, якщо публічно-правовий спір розглядався та вирішувався адміністративним судом першої інстанції, то відповідно ухвалена постанова набирає законної сили лише після завершення строку встановленого для апеляційного оскарження. На відміну від постанов адміністративного суду першої інстанції, постанови апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх ухвалення.
Так, відповідно до зазначених положень КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено вказаним кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано [40, ст. 254]. За загальним правилом, закріпленим КАС України, рішення (ухвали та постанови) адміністративних судів першої інстанції оскаржуються у 15-денний та місячний строк відповідно [40, ст. 186].
Виняткаміз правила про 15-денний та місячний строк апеляційного оскарження, закріпленого КАС України [40, ст. 186], наприклад, є положення частин 4, 5 статті 177 КАС, відповідно до яких судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 172, 174, 175 КАС, у період від двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування, до шостої години дня голосування, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Також судові рішення за наслідками розгляду справ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у дводенний строк з дня їх проголошення, а судові рішення, ухвалені до дня голосування, – не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування [40, ст. 172–175].
Перш ніж постанова адміністративного суду першої інстанції набере законної сили, обов'язково мають бути враховані такі чинники:1) факт подання заяви про апеляційне оскарження; 2) факт подання апеляційної скарги; 3) поновлення строку апеляційного оскарження.
Також слід зазначити: 1) якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у строк, визначений КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку; 2) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи; 3) якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
На відміну від рішень адміністративних судів першої інстанції, постанови або ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанціїза наслідками перегляду, постанови Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення. Тобто для набрання законної сили рішеннями адміністративних судів апеляційної та касаційної інстанцій не потрібно витримувати певні процесуальні строки.
Ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту проголошення.
І нарешті, поряд із набранням судовим рішенням законної сили виникають також такі наслідки набрання законної сили судовим рішенням:

• постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
• обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
• обставини, які були встановлені є юридичними фактами, які не потребують доказування [40, ст. 14].

Підсумовуючи викладене в даному розділі, формулюємо такі висновки:
1) в даному розділі проаналізовано історію розвитку національного адміністративного судочинстава, викладено структуру адміністративної юстиції, визначено основне завдання.
2) визначено, що залежно від процесуальних питань, які розв’язуються рішенням адміністративного суду, ці рішення набувають форми та змісту або постанови, або ухвали.
3) наведено поняття постанови та ухвали адміністративних судів.
4) закріплено основні ознаки які притаманні постановам і ухвалам адміністративних судів.
5) проаналізовано та розкрито поняття вимог яким має відповідати рішення адміністративного суду.
6) розкриті правила постановлення рішення суду першої інстанції та проаналізовано їх.
7) викладено та проаналізовано з яких частин складається постанова адміністративного суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
8) наведено та узагальнено основні відмінності постанов від ухвал адміністративного суду.